Микола Михайлович Карамзін (1766–1826) — російський історик і літератор, почесний член Петербурзької Академії (1818). Автор монументальної «Історії держави Російської» (т. 1–12, 1816–1829), одного з ключових творів вітчизняної історіографії. Один із засновників російського сентименталізму («Листи російського мандрівника», «Бідна Ліза» та ін.). Був редактором «Московського журналу» та «Вісника Європи».
Починаючи з 1803 року і до кінця життя Карамзін за «найвищим повелінням» працював над «Історією держави Російської». Її центральна думка — доля Росії та її могутність визначаються зміцненням самодержавної влади: за твердого правління країна досягала розквіту, за послаблення влади — переживала занепад.
Перед вами десятий том «Історії держави Російської».
* Глава I. Правління Федора Іоанновича. 1584—1587
* Глава II. Подальше правління Федора Іоанновича. 1587—1592
* Глава III. Продовження правління Федора Іоанновича. 1591—1598
* Глава IV. Росія наприкінці XVI століття