Створення ядерної зброї стало визначним науково-технічним досягненням людства і водночас принесло цивілізації смертельну небезпеку. У 1945–1949 роках єдиним володарем воєнного атома залишалися США. СРСР зумів у гранично стислі строки стати другою ядерною державою, але саме поява атомної бомби ще не ліквідувала стратегічну нерівність із Америкою.
Радянський Союз зробив ставку на ракети як на головний спосіб доставки ядерних зарядів, а ключовими носіями стали спеціальні підводні човни, здатні таємно вийти на потрібну дистанцію й завдати удару. Сполучені Штати відповіли тим самим: розпочалося форсоване створення стратегічних атомних флотів. Те, як розгорталася ця гонка, значною мірою визначало долю світу.
Книга розповідає про жорстке суперництво конструкторів, інженерів, адміралів і командирів — про боротьбу, де супротивникам знову й знову доводилося переймати досвід один одного та намагатися побачити те, що відбувається, очима опонента. І ще — про людей, які виявилися міцнішими за титана: тих, хто голими руками вичерпував радіоактивну воду, зсередини задраював перебіркові люки в палаючому або затоплюваному відсіку, тримав на прицілі кораблі ймовірного противника та ніс на собі страшну відповідальність за життя мільйонів.