Шукайте жінку

«Я сидів у своєму заново відремонтованому офісі, нюхаючи запах фарби й сподіваючись, що скоро станеться щось. Додому я повернувся всього день тому.

Під вікном, блискучі на ранковому сонці, юрмилися машини. Вони так шуміли, що здавалося: війна ще не закінчилася. Це діяло мені на нерви. Хотілося кудись тікати. Але я був одягнений у цивільне, а тікати було нікуди й ні з ким.

Поки не прийшла Мілісент Дрін.

Я бачив її раніше в різних компаніях і знав, хто вона. Керівниця відділу реклами телевізійних фільмів. Пані Дрін було за сорок, і вона виглядала саме так. Але в ній відчувалася невичерпна енергія, ніби вона була підключена до якогось вічного двигуна. А яка в неї постава! Подивіться, як я витончена, казали б усі її рухи. Так, моє волосся пофарбоване хною, але це мені личить, наче переконувала її зачіска. І хотілося вірити, що колір волосся натуральний. А очі зелені, і їхній колір змінювався, як колір моря. «Якого біса!» — кричали ці очі.

Вона сіла за письмовий стіл і сказала, що день тому, тобто 7 вересня, в неї зникла дочка…»