Я вже звик мріяти про тихе й сімейне вогнище, гойдався в шезлонзі й думав, як зробити пропозицію своїй обраниці. Морські хвилі розмірено били об бунгало. Та тільки все пішло не так. Красива вибухова хвиля — у вогні загинули недруги й… я. От тільки душа летіла довго й опинилася не в пеклі й не в раю. Вона знайшла прихисток у моєму тезці — з паралельного або якогось іншого світу. І що тепер? Починати все спочатку! Хакерські прийоми й навички зі мною, а нахабства й упертості теж не позичати. Та от біда: я бідний і слабкий, за спиною немає клану й я не з аристократів — зате я студент Імперського Московського університету. На перший погляд тут більше перспектив. Одна лише іммерсія в Ігру чого варта! Усе як у реалі, під управлінням штучного інтелекту. Поживемо — багато попереду, але вже давно я нікого й нічого не боюся…