Або я зараз помру від щастя

«Зі мною так точно не станеться», «вигадка, так у житті не буває» — ми часто повторюємо, слухаючи історію чужого життя, і не розуміємо, що доля вже стоїть за плечима й посміюється, готуючись піднести сюрприз або задумати розіграш. Життя інколи нагадує мені маленьку дитину — лагідну й ніжну, водночас примхливу й нестерпну. Інколи злу й безжальну, яка не знає меж дозволеного. А вже через хвилину — дарує таке щастя, що хочеться померти.

Маша Трауб