Дмитро Мережковський увійшов у літературу як поет і перекладач, пробував себе як критик і драматург. Особливої популярності здобули його трилогія «Христос і Антихрист», дослідження «Лев Толстой і Достоєвський» та «Гоголь і чорт» (1906). Але все життя він перебував у пошуках тієї остаточної форми, в яку можна було б обгорнути власні філософські ідеї.
Мережковський був переконаний, що Євангеліє було прочитано неправильно й Ісус не був зрозумілий: після Старого й Нового Завітів людство чекає на Третій Завіт, Царство Духа. Він шукав у світовій і російській історії, у творчості російських письменників підтвердження тому, що це нове Царство вже наближається, що майбутнє подає сьогоденню знаки про майбутні кінець і перетворення. І якщо подивитися на творчий шлях письменника, видно, що він весь спрямований до книги «Ісус Неізвестний» — і саме нею мало все завершитися, стати тією вершиною, до якої він ішов довго й уперто.