Гра на життя, або Пригоди ельфійки. Дилогія

У тридцять років, потрапивши в аварію, я стала інвалідом… Два роки провела в лежачому стані й отримала пропозицію від німецької компанії працювати неписьмовим персонажем у віртуальній грі «Світя Центуріона», а також шанс нарешті знову відчути себе людиною, а не рослиною. Хто б відмовив? Ось і я погодилася…

От тільки я не знала, що в грі мені доведеться залишитися, можливо, назавжди, і до того ж навіть зустріти свою другу половинку.

Дилогію завершено логічно.