Щоб вільно рухатися вперед, треба вчасно зачиняти двері в минуле. Я зробила саме так: поховала чоловіка, продала все цінне, щоб погасити борги, переїхала в глибинку, зняла житло й влаштувалася на роботу лікарем швидкої допомоги. Я думала, що приживусь, прийду до тями й поступово забуду всі жахи. Помилилася, дурна. Минуле зовсім не планувало мене відпускати й виявилося значно ближчим і набагато страшнішим, ніж я могла собі уявити. Я стала розмінною монетою у великій грі. У грі на виживання.