Роман про Мінськ, трохи про час, але здебільшого про становлення молодої особи, хоча ця особа й показана в трьох іпостасях. Сюжет простенький, як і весь наш шоу-бізнес. Три подружки, які співають у шкільному хорі, з типово-типовими іменами та прізвищами: Іра Сидорова, Наташа Петрова й Лена Іванова. Читач знайомиться з дівчатками, коли їм по десять років і «хорова доля» закинула їх на білоруське телебачення. 1985 рік. На тлі звучить зловісне слово «Чорнобиль», але воно аж ніяк не стосується головних героїнь — лише позначає певну соціальну подію: ви пам’ятаєте, десь приблизно в той час щось вибухнуло. Та й годі. У дівчаток попереду вся їхня доля. І прожити її треба так, щоб… ну, ви, ймовірно, так само пам’ятаєте. А хто не пам’ятає — запитайте у своїх батьків.
Спойлер
Кожна дівчинка, окрім типового імені, представляє ще й характерний типаж: Ірочка Сидорова — гарна, доглянута, безтактна й стерво-любка, упевнена, що світ існує лише для того, щоб виконувати її бажання («гарна стерва»). Непомітна, сувора, без особливих життєвих перспектив Наташа Петрова («похмура невдачниця»), якій у кінці дістанеться головний приз — ідеальне кохання. Нарешті, Лена Іванова — товстенька русява розумниця з книжкою в руках, причому все одно з якою («розумненька товстуня»).
Дівчатка поміщені в такі ж типові сім’ї: працівники торгівлі, власники радянських дефіцитів у вигляді ковбаси-сервелату та угорських разносолів, розрахункові, не дуже розумні, але амбітні, що з часом перетворилися на «бізнесменів»; багатодітна сім’я робітників моторного заводу, де завжди мало грошей, але достатньо любові й турботи; мати-одиначка — інтелігентна жінка з двома вищими осві-тами, яка воліє на зекономлені гроші купити томик «невідомого Бродського», ніж зайву пару колготок собі й дочці. А події розвиваються з заданих умов, із відмітками на кожне п’ятиріччя. Дівчатка дорослішають, і на долю кожної випадають випробування — перше закохання, нестатки, хвороба, слава, смерть, нехай і уявна. Але, керовані пристрастю жити так, як їм хочеться, вони долають усі ті випробування, що випадають їм, і допомагають одна одній у найнапруженіші моменти. У кінці кожна отримує свого заслуженого «принца», пару дітей (крім Наташі Петрової, адже якщо в неї ідеальне кохання, то діти не такі вже й обов’язкові), вирішує житлове питання й визначається з професією. Усе шляхом.