Головний герой роману — князь Мишкін. Він наділений неземною добротою, байдужий до багатства й почестей, однаково прихильний і до слуги, і до генерала. Князь Мишкін не намагається щось із себе показати, не боїться виглядати смішним, бачить у людях найкраще. Він завжди справжній. Він майже бездоганний. У суспільстві, де панують пристрасті й жага наживи, де добро і зло майже нерозрізненні й де кожен ховається за своєю маскою, така людина, як князь Мишкін, — ідіот. Він не вкладається в норму. Він біла ворона, яка не має необхідної життєздатності в наявних умовах.
В інших героїв роману князь Мишкін викликає водночас захоплення і зневагу. Так, звісно, жити прекрасно, але так жити не можна!
Події розгортаються навколо Настасії Пилипівни, розпусної жінки, яку головний герой марно намагається врятувати, передусім від неї самої.
Достоєвський у своєму романі порушує вічну християнську тему, коли хворе людство не приймає того, хто вказує на його хворобу…