Книга Лева Копєлева «І створив собі кумира…» вперше була опублікована в США в 1978 році й з того часу не перевидавалася. Це перша частина автобіографічної трилогії, у якій автор розповідає про своє дитинство і юність в Україні — в Києві та Харкові — чесно й відкрито описує свої комсомольські омани й гріхи, зокрема участь у хлібозаготівлях на початку 1933 року; про перші літературні спроби; про журналістську роботу на радіо й у газетах «Харківський паровозник», «Удар». Після того як у 1929 році він отримав тавро «троцькіста», йому дивом вдалося уникнути арешту під час чисток після смерті Кірова. Невідповідність радянському режимові все одно привела його до табору — за місяць до перемоги над нацизмом. У в’язниці Лев Копєлев зрозумів: «…моя доля, яка тоді здавалася мені безглуздо нещасною, незаслужено жорстокою, насправді була і справедливою, і щасливою. Справедливою тому, що я справді заслужив покарання — адже я багато років не тільки слухняно, а й ревно брав участь у злочинах: грабував селян, раболіпно славив Сталіна, свідомо брехав, обманював в ім’я історичної необхідності, вчив вірити брехні й поклонятися злодіям. А щастям було те, що роки ув’язнення позбавили мене неминучої участі в нових злочинах і обманах».
Повість «На крутих поворотах короткої дороги» вперше надрукував Валерій Чалідзе у Нью-Йорку в 1982 році, й з того часу її не перевидавали.