Два художники. Один працює червоним, інший — чорним.
У кожного — свої тіні.
Одного разу вони наважуються показати одне одному те, що написали, — впритул, так що полотна торкаються. Червоне накриває чорне, чорне проступає крізь червоне. Так народжується одна картина на двох. І ім’я у неї тепер теж одне — на двох.
Ця книга не про геніальних антигероїв у дорогих костюмах. Не про привабливих злодіїв із вибудуваною філософією.
Вона — про двох хлопців. Один такий приголомшений війною, що більше не ставить запитань. Інший настільки хворий, що перестав відрізняти, де правда, а де вигадка.