Якби хтось сказав Лінувіелю лерре Л’аерте — молодшому зберігачеві знань і найближчому родичеві володаря Темного лісу, — що його відправлять у майже безнадійну місію до Сірих меж, він би не повірив. Для темного ельфа це вірна смерть. Але наказ є наказ. І Лінувіель лерре Л’аерте вирушає до найжахливішого місця на Лірі в надії, що його не з’їдять по дорозі дикі хмери, вампіри-пересмішники не вип’ють його досуха, а господар тих земель, колись зречений від темноельфійського престолу, не вб’є його щойно побачить.
Втім, Лінувіель ще не знає, що умовити лорда Торрієля повернутися до Темного лісу — це лише пів справи. Значно складніше — уціліти під час зустрічі зі Стражами Сірих меж. Точніше — з Гончими… а якщо вже зовсім точно, то з однією-єдиною Гончою, зустріч з якою може стати для зберігача останньою.