Кейт Аткинсон увірвалася в найвищі ешелони сучасної прози з першого ж роману: її дебют «Музей моїх таємниць» був відзначений престижною премією Уїтбред, випередивши «Прощальний зітх мавра» Салмана Рушді. А серія книг про приватного детектива Джексона Броуді, яка встигла завоювати любов і російських читачів («Злочини минулого», «Поворот до кращого», «Чекати чи добрих звісток?», «Ще світло, удвох із собакою», «Велике небо»), Стивен Кінг назвав «головним детективним проєктом десятиліття».
«„Храми веселості“ — британська відповідь „Великому Ґетсбі“, — відзначали критики, — роман, щільно насичений літературними відлуннями класики — від Шекспіра до Т. С. Еліота». На дворі 1926-й. Країна ще не до кінця оговталася після жахіть Великої війни, але Лондон уже живе в ритмах «епохи джазу». У нічних клубах Сохо аристократи сусідять із бандитами, а важливі іноземні гості кружляють у танці зі ствердженими зірочками — по шилінгу за номер. Наймодніші заклади — «Аметист», «Фея», «Лисина нора», «Сфінкс» і «Кришталевий келих» — тримає в руках Неллі Кокер і її непутящі діти. Але в успіху завжди є зворотний бік: вороги множаться, і місіс Кокер доводиться відбиватися від загроз — і ззовні, і зсередини. Тепер же невідомий супротивник мітить одразу у всю її імперію, а до того ж усе ближче підбирається неприємний прожектор поліцейського інтересу: розслідування серії загадкових зникнень молодих дівчат уперто виводить саме на її клуби. Випадковість це чи ні?..
«„Храми веселості“ — ідеальний роман для наших тривожних часів, коли так потрібно заспокоєння — особливе, по-англійськи ностальгічне» (The Times).