Хороший брат

— Скажи, ти часто згадуєш нас? — злісно питає він.

— Немає ніяких нас, Яр!

— Я більше так не можу. Їдь. Зникай.

Ти поряд — і це руйнує мене, — голос Ярослава гримить надо мною.

— Я не можу. Або не хочу. Я полюбила Ярослава ще до того, як дізналася, що він стане моїм зведеним братом.

Нам не судилося бути разом, бо замість взаємної любові я отримую лише ненависть. Він відштовхує мене, позбувається мене найогиднішим способом.

І яке ж було моє здивування, коли він з’являється на порозі мого дому спустя стільки місяців…