«— Від твоїх старань, Бембі, залежить моя мовчанка», — заявив Данило, тримаючи над головою мій особистий щоденник.
«— Принеси подвійне еспресо. Мажор вирішив зробити з мене покоївку на очах у нового класу!»
«— Неси», — сказав він.
«Або я розмножу щоденник і…»
«— Ладно», — прошипіла я і побігла до кавомашини.
«— На!» — я вклала йому в руки стакан, мало не перевернувши каву на однокласника.
«— Обережно», — звузив він очі й навис наді мною.
«— Я можу образитися й розболтати, що написано в цьому зошиті. Кава хороша, але мені бракує солодкого».
«— Збіжу тобі по цукерки?»
«— Моя цукерка вже тут», — заявив він, наближаючись до моїх губ.
«— Ні!»
«— Такі гарні дівчата, як ти, не цілують таких поганих хлопців, як я, Бембі?»
«— Я тебе ненавиджу…» — прошипіла я йому в обличчя.
«— Обопільно», — відповів мажор, підступаючи ближче…