Я прокинулася в одному ліжку з молодим професором із мого інституту. Злочинцем, який завалив мене на минулій сесії! Як же я його ненавиджу, цього проклятого крижаного садиста, який удавав із себе найчистішого чоловіка на світі!
— І що ти тепер пялишся, Цвєткова? Іди й зроби мені кави, раз ми тут.
— Я зроблю фото на згадку. — я дістаю телефон і наводжу його на його оголене тіло. — Спробуйте тільки ще раз колись придратися до мене на заліку.
Після цього я прямую до дверей, як раптом жар обпалює мою спину, поясок від готельного халата опиняється в мене на шиї, а шкіра вкривається мурашками від тихого шепоту біля вуха:
— Цвєткова, ми ще не договорилися.