Багато років тому людей на кшталт мене називали шукачами. Вони жили далеко від великих поселень — у хатинах, наскоро збудованих із фанерних і бляшаних листів. Їхнім промислом було ходити руїнами міста, що загинуло, та приносити торговцям те небагато, що ще не безжально з’їло часом. Цінувалося все, що можна було продати, обміняти або використати для власних потреб. Але найбільше — зброя та патрони.