Гваделорка

3 серпня Владислав Петрович завершив новий великий роман «Гваделорка» (326 сторінок). Сам він пише, що це другий роман із дилогії «Стале волосся» (а перший був — «Бриг “Артеміда” (277 сторінок). Після романів «Трофейна банка, розбита на дуелях», «Даггі-Тіц» (М: Ексмо, 2008 р.) і «Бриг “Артеміда”», «Гваделорка» стала четвертим великим твором Крапивіна, написаним ним після переїзду до Тюмені в березні 2007 року. Загалом після прочитання у мене склалося враження, що це один із найкращих творів Владислава Петровича. Цікавий сюжет, дуже висока динаміка. Книга читається так, ніби ти одночасно дивишся фільм — настільки яскраво й чітко промальовані всі повороти та герої. До речі, якщо історія «Брига “Артеміда”» відбувається в XIX столітті, то дія нового роману завершується 23 серпня цього року — в день, коли в самому романі було поставлено крапку :) Це надає йому особливої цікавості. Тим більше, що в романі Владислав Петрович піднімає проблематику, актуальну не лише для сьогоднішнього дня, а й ту, яка буде ставати все більш і більш важливою для всіх нас у найближчі роки. За змістом мені навіть не уявляється можливим порівняти його з іншими роботами Крапивіна: подібних сюжетів у автора ще не було. Єдине — я не бачу сенсу переказувати сам зміст. З двох причин. По-перше, тому що взагалі нецікаво переказувати книги заздалегідь. А по-друге, сюжетні лінії цього роману настільки пов’язані між собою (так само і з «Бригом “Артеміда”»), настільки стрімкі й багатопланові, що переказ стає майже неможливим. Хіба що відзначу головне враження, яке залишилося в мене: книга вчить хлопців, куди їм рости, ким стають і в кого перетворюються.