Втекла від колишнього — і опинилася разом із донькою в Царській Росії. Тепер я гувернантка опального юного князя й єдина, хто може його захистити, але, окрім хлопчика, мені раптом дістався й напрочуд наполегливий дядько.
— Артемію, моя сім’ю, я не збираюся відправляти хлопчика до школи — з його-то здібностями. Припустімо, я зніму вам будинок. Навідуватимуся щодня. І за такого режиму, як думаєте, якась дівиця з знатних погодиться вийти за мене заміж?
— Ам…
— Саме так, Анно Іванівно. Усвідомте й подорослішайте, забудьте казки про Золушок. Ви єдина жінка, яка повністю відповідає всім моїм вимогам і мріям. Так, я про вас мрію. Але ці мрії — дуже серйозні! Мені час одружитися, і крім вас я не бачу жодної гідної дівиці, здатної стати матір’ю моєму племіннику. Питання вирішене. І прошу вас, не повертатися більше до цієї теми, не називати себе гувернанткою, особливо в пристойному товаристві.
У цьому світі все вирішує чоловік?
От уже наш командир знайшовся.