Оповідь написана в 1924 році. Головна тема — відсутність у людини межі між совістю та безчестям. Це показано на прикладі провокатора на прізвисько Карамора. Двозначне ставлення автора до революції відобразилося й у низці його творів радянського періоду. Ця розповідь, як і «Самітник», «Блакитне життя», «Розповідь про незвичайне», викликала великий резонанс. Вони відбили інтерес автора не лише до реалій життя, а й до взаємодії соціального та природного в людині. Критики писали: «Горький тепер так багато приділяє уваги бешкетникам і дивакам. І до них у нього не тільки цікавість, а й любов… Він любить заплутаних людей».