Я отямився: кругом сніг, кров і мертва рись. На потилиці рана, і прибіглий чоловік називає тебе «ясновельможністю» — та ще й усі по імені та по батькові. Але ти не пам’ятаєш ні того, що сталося, ні того, чому ти… ясновельможний. Ти навіть не пам’ятаєш свого імені, а все довкола здається не таким, як має бути, неправильним. Але руки-ноги цілі, голова працює, а пам’ять повернеться. Тим більше, що всі навколо твердять: рись тебе благословила. Книга написана в рамках відкритого між авторського проєкту РОС.