Царевич Олексій не встиг повернутися з перемогою з Польщі, як уже треба йти в Крим — доки турки ще втихомирені, щоб утихомирювати татар, аби не розорювали південні рубежі й не брали в полон православних. Вогнем і мечем по Каффі, Бахчисараю, Керчі — во ім’я спокою й процвітання російських земель на берегах Чорного моря віднині й до віку. А Софія залишиться вдома — розплутувати нитки змов, шукати вбивцю батька, приборкувати повстання, щоб у небезпечний момент тримати в руках владу, зовсім їй не потрібну. Хай бояться царівну, ненавидять, проклинають… Хтось зі злоби, а хтось — із щирою повагою — величає Софію государинею, для неї це — робота. Як будівництво або бізнес колись давно… у майбутньому.