Після того як сутності наших сучасників перенесли в тіла великого князя Михайла Олександровича та його секретаря Джонсона історія, як здавалося хлопцям, мала й далі йти так, як вони її знали. Що б не робили наші сучасники, а колесо історії продовжувало котитися по згубній для них траєкторії. Це змусило хлопців діяти наполегливіше й агресивніше.
Якщо раніше молоді вчені намагалися дуже обережно втручатися в історичні процеси й максимально мало впливати на людей того часу, то тепер усе змінилося. Вони самі стали людьми того часу й просто робили все, щоб вижити та забезпечити щасливе майбутнє не лише для себе, а й для інших.