— Ви нетверезі.
— Юридично так. Але в мене є на це право.
— Це купе для персоналу.
— А я пасажир у зовсім поганому стані. Чули щось про гуманізм?
— Чула. Тільки до вас він не застосовний.
— Жорстко. І красиво — як ви.
Лада — провідниця: три роки після розлучення, зайва вага й комплекси, які заважають їй жити.
Марат — десантник, який опинився на її полиці в службовому купе.
Він її не пам’ятає. А вона зберігає в голові кожну мить того анапського літа, коли пекла для нього вафлі й тихо закохувалася в нездійсненне.
Тепер він поруч. Вже тверезий. Вже закоханий. І відступати не збирається.
Сім днів. Один вагон.
Палаючий маршрут, де кожна зупинка наближає до щастя.