Голі серед вовків

У нацистській Німеччині Бруно Аппіца звинуватили в державній зраді за спробу відновити діяльність Комуністичної партії в Лейпцигу. Провівши три роки в тюрмі, його перевели до Бухенвальда — одного з найстрашніших концентраційних таборів. Есесівці не змогли зламати його волю: Аппіц не лише вижив, а й став активним учасником таборового опору. Його роман «Голi серед вовків» у багатьох відношеннях автобіографічний.

У останні місяці існування Бухенвальда в табір прибуває новий ув’язнений із валізою, в якій схований маленький хлопчик — символ надії. Один із членів опору допомагає сховати дитину. Хоча результат війни вже очевидний, офіцери СС, дізнавшись про хлопчика, починають розслідування. Вони вдаються до тортур, маніпуляцій і погроз, щоб викрити підпільну організацію, яка ховає дитину. Попри жорстокість, ув’язнені знаходять надію та сили протистояти.

Ця книга має всі підстави порівнюватися з такими творами світової літератури, як «Список Шиндлера» Томаса Кенеллі, «Книжковий злодій» Маркуса Зузака та «Один день Івана Денисовича» Олександра Солженіцина.