— фантастичний роман О. Н. Толстого, завершений до 1927 року. На створення цього роману О. Н. Толстого надихнув чарівний образ конструкції Шуховської вежі, збудованої в 1922 році у вигляді секцій‑гіперболоїдів, що піднімаються вгору.
У статті «Як ми пишемо» (грудень 1929 року) Толстой повідомляє: «Коли я писав „Гіперболоїд інженера Гаріна“, мій давній знайомий Оленін розповів мені справжню історію спорудження такого подвійного гіперболоїда. Інженер, який зробив це відкриття, загинув у Сибіру. Довелося ознайомитися з новітніми теоріями молекулярної фізики. Мало не допоміг мені академік П. П. Лазарєв». За словами автора, перша частина роману — авантюрна, друга — героїчна, а третя — утопічна.
Російський інженер Петро Петрович Гарін, скориставшись напрацюваннями свого вчителя Манцева, який згодом зник із експедицією в сибірській тайзі, створює «гіперболоїд» — апарат, що випускає тепловий промінь величезної потужності, здатний зруйнувати будь-які перешкоди. Гарін переманює на свій бік американського промисловця й фінансиста, мільйонера Роллінга, за допомогою свого апарата знищивши заводи його німецьких конкурентів. За кошти Роллінга Гарін захоплює безлюдний острів у Тихому океані, де за допомогою гіперболоїда починає видобуток золота з раніше недосяжних надр Землі. Отримавши доступ до необмежених запасів золота, Гарін підриває золотий паритет, чим спричиняє в капіталістичному світі найтяжчу фінансову кризу, завдяки якій скупляє промисловість США і стає диктатором під іменем П’єр Гаррі. Та незабаром його диктатура руйнується внаслідок захоплення гіперболоїда групою революціонерів на чолі із радянським агентом, співробітником карного розшуку Шельгою, а потім — загальним повстанням робітників.