За життя мене звали Ювеліром. На моїх похоронах сумували не всі: дехто навіть полегшено зітхнув. Я літав безтілесним духом і вдивлявся в їхні обличчя, підбиваючи підсумок складному й насиченому життю… Але… —Ей, чоловіче!—поруч зі мною, як із чарів, з’явився старий. —Хіба не хочеш у новий світ? Він справді магічний… але ти зможеш прожити життя ще раз і займатися улюбленою справою! Хіба від такого можна було відмовитися? І ось старий виявився якимось шаманом. Пинками, старанно заштовхує мою душонку в тіло… Я лежу на підлозі, а довкола — азіати, яким не сподобалося, що я прийшов вибивати гроші.