Фіаметта. Полум'я кохання. Частина 1

У маркіза де Велада за плечима — багато втрат. Йому набридла нескінченна череда жінок у його ліжку. Коли почуття глушаться болем і пороком, здається, що серце вже не оживе. Луїс Іґнасіо вправно ховає відчай за маскою іронії й цинізму. Але одного разу в церкві він зустрічає її — русяву дівчину з очима кольору нефриту, в яких відбивається біль, надто знайомий йому самому. Незнайомка зникає так само раптово, як з’являється. Вона лишає після себе шлейф аромату й небажане хвилювання в його грудях. Хто вона — фантом, доля чи спокута? І чому її образ не відпускає?
За одержимістю маркіза приховано не допитливість, а прагнення здобути те, що — збуджено й радісно — змушує битися серце.

Це історія про зустріч чоловіка, який розучився любити, і жінки, що з’являється в його долі як втілена мрія, як життєвий виклик, як надія на щастя, від якого неможливо відмовитися.