«Філософські безодні» — цикл нарисів преподобного Юстина (Поповича). Його жанр не так легко визначити: ємні, цілісні тексти, що поєднали в собі філософію, богослов’я, високу поезію, проповідь і притчу. У філософській термінології цю працю Юстина (Поповича) можна віднести до екзистенціалізму: крик людського єства серед безглуздя, зла й тлінності світу — до Бога. Філософія занурює людину в безодні «проклятих питань». Справжня філософія знає, що єдиний вихід — «кликати з безодні до Господа» услід за псалмоспівцем.