Філософські повісті

Герої повістей Вольтера з’являються «іззовні», і свіжість їхнього сприйняття особливо яскраво підкреслює непривабливість реальності. У цій реальності жерці повстають проти Задіга за те, що той відмовляє вдов спалювати себе на трупах своїх чоловіків. Наївний не розуміє, чому для шлюбу з коханою людиною потрібна згода римського папи, що живе в іншій країні й говорить чужою мовою, і чому вчинки релігійного народу так розходяться з тим, що написано в Біблії.

Гіганта Мікромегаса просять не морочити собі голову знищенням Землі, адже люди самі з цим упораються, а оптиміст Кандид стикається з жорстокістю й насильством як із природним станом світу. Вольтер не був революціонером, однак розум і талант змушували його безпомилково знаходити «болючі місця» суспільства. Його історії, створені в другій половині XVIII століття, і зараз багато в чому читаються так, ніби були написані вчора.