У основу книги покладено славетну легенду про алхіміка Фауста. Укладання договору з дияволом не раз обігрувалося в літературі, але праця Гете в цьому плані вирізняється особливою глибиною і ґрунтовністю. Фауст не безумовно продає свою душу дияволу — не за здійснення якоїсь певної пристрасті й не за досягнення якихось конкретних благ. Умова купівлі-продажу така: душа стає власністю Мефістофеля лише тоді, коли Фауст вигукне «Зупинись, мить, ти прекрасна!» Фауст продає душу за те, що повноцінно зможе заповнити порожнечу, яка панує в ній. А далі починаються спокуси: любов’ю, владою, багатством, марнославством… Не можна сказати, що Фауст встояв. У принципі він піддається, користується всім запропонованим, але ніщо не захоплює його серце цілком. Заповітна фраза так і не вимовляється.
Мефістофель — постать підступна, досвідчена й вишукана. У результаті він домагається свого. Фауст здається й просить зупинити час. Сатана радісно потирає руки в передчутті довгожданої здобичі, але виявляється, що він програв. Душа Фауста всупереч договору не належить йому. Чому так сталося, можна дізнатися лише дочитавши книжку Гете до кінця.