Я мандрував містами Арвантії з маленьким балаганчиком комедіантів і не знав, що доля готує мені нагороду — чи кару? А може, краще — підставити ногу? Як інакше назвати вибір між весіллям і загадковою роботою, яка сама впала мені в руки?
Оскільки я закоренілий неодружений, вибір очевидний. Одружуюся! Тьфу ти… Згоден! Але хто ж знав, що працювати доведеться в академії, та ще й із такими студентами?