Наш сучасник Віктор Антонов став своїм у ХХ столітті—він запросто спілкується з письменниками Іваном Єфремовим і братами Стругацькими, з Косигіним, Шелепіним, Семичастним, а також «нашим дорогим Леонідом Іллічем» цінують Віктора за неоціненний внесок у розвиток космічної програми Радянського Союзу, яка забезпечила пріоритет у «лунній гонці». Антонов мріє забезпечити своїй країні світле майбутнє, але шлях до розв’язання цього завдання непростий: складно зрозуміти причини розчарування народу в соціалізмі й перетворення «відлиги» на застій. А від застою до краху СРСР—не так уже й далеко.
І щоб нарешті знайти правильний курс, Віктору доведеться спуститися з небес на землю. І в прямому, і в переносному сенсі…