Ожинова горілка для розбитого серця

Усі по-різному переживають розставання. Женев’єва, яку покинув чоловік її мрії, ридає на дивані, обіймаючи котів, і випорожнює чарку за чаркою. Можливо, гіркі сльози та гіркі напої — це якраз те, що лікує поранене серце? Та скоро Женев’єва дізнається, що є й інші ліки: віра в себе та палкий роман із прекрасним незнайомцем.

Рафаель Жермен не дарма називають франкомовною Хелен Філдінг. Герої її романів потрапляють у кумедні ситуації, не бояться сміятися над собою й відчайдушно вірять у справжнє кохання.

Справа була кепська. У холодильнику не лишилося соку, всі апельсини давно вже вичавлені, а у великі вікна моєї квартири я бачила снігову заметіль, що повністю віддзеркалювала мій внутрішній стан. Про те, щоб вийти, й мови не могло бути. Так, власне, тривало вже майже десять днів — відтоді, як Флоріан оголосив мені, що йде до іншої жінки. Він пішов з квартири — із його квартири, де я жила з ним чотири роки — сказавши, що не має наміру тиснути на мене, і я можу поки лишатися стільки, скільки захочу. Миленький.

Але сік скінчився, і мені треба було чимось розбавити залишки горілки з пляшки, яку Катерина, добра душа, принесла мені чотири дні тому — а за ці дні я майже всю її випорожнила, шкодуючи себе й захлипаючись власним горем. Мені спала на думку блискуча ідея: змішати горілку із залишками ожинової сорбетної маси (ожинова горілка!), яка безслідно загубилася в морозилці ще з давніх-давен. «Сорбет — це ж заморожений сік, правда?» — сказала я собі в ніжному пориві самозаспокоєння. Та сорбет, який невідомо скільки лежав у морозилці в не надто герметичній упаковці, набув стійкого присмаку — без сумніву, від пакета із креветками, що лежав поруч. Мій ожиново-креветковий коктейль вибивав сльозу, але я сумлінно пила його, наче хворенька дитина п’є сироп від кашлю. Так, мої справи були справді кепські.