Сімнадцятирічна Аня живе в Кірові у цілком своєму, особливому світі. Вона напам’ять знає словник Ожегова і наповнює свої дні безліччю дивних ритуалів. Слова для неї такі ж живі, як і люди, а за близьких у буквальному сенсі болить душа. Дівчинка не одразу дізнається, що в неї обсесивно-компульсивний розлад, а потім вчиться жити з цим розумінням. Це історія дорослішання й морального становлення, ніби герой «Похороніть мене за плінтусом» — це сімнадцятирічна дівчинка. Історія дружби та відчуття відповідальності за саму себе й за тих, хто поруч.