Цього літа буде спекотно

Мовчимо. Якщо я зараз почну говорити, ми посваримося, і я зачиню її у своїй квартирі. Її чоловік не побачить її! Але мені дають зрозуміти, що я не доріс. Не гідний ні її, ні стосунків із нею. Це боляче. Мене наче викручує навиворіт. Це щось геть нестерпне, коли тебе відштовхує та, без якої тепер неможливо дихати.

— Поїду… — відходить.

Мені стає холодно без неї.

— До нього? Після того, як він учинив?! — стискаю щелепи, але не озираюся. Не можу.

— Лише робота, Вань. Не треба нічого більше. Нам обом буде боляче. Пробач…

Він грюкнув дверима, потім ще одні… Вона бреше собі, бреше мені. Це бісить. І мене накриває ревнощами, бо він чомусь кращий за мене. Поводиться з нею як виродок, але вона щоночі повертається до нього. Може, я реально ні чорта не розумію? Може, вона права?