Світла, прониклива книга про втрату й набуття: втрату близької людини та відкриття нових смислів, які день за днем допомагають жити далі. Авторка, журналістка й правозахисниця Віра Тихонова, ділиться власною історією проживання горя. Після смерті чоловіка вона почала публікувати в соцмережах нотатки про кохання й близькість, радість і біль. У них вона розповідала про їхні стосунки з чоловіком, про те, як вони разом проживали страхи та сумніви, вчилися чути одне одного й цінувати кожен день, проведений разом. Тексти почали розходитися мережею й відгукнулися багатьом людям — не лише тим, хто втратив близьких, а й тим, кого вразила історія кохання, що виявилася сильнішою за смерть. Саме на основі цих щирих, зворушливих нотаток і склалася книга.
«Для людини, яка переживає втрату близької людини, немає нічого важливішого, ніж мати можливість говорити про нього. Спогадувати хороше, гірке, різне — і стверджувати через це його присутність: він точно був, він змінив наше життя, він назавжди в нашому серці. Не в усіх одразу виходить знайти слова й інтонацію, і книга Віри Тихонової в цьому сенсі може стати справжнім путівником — шляхом від любові до болю — і назад». — Наталія Родікова, головна редакторка журналу «Домашний очаг»
«Перед вами така книга, яку мав би написати кожен, хто пережив любов. Пережив — в обох сенсах: зустрів цю єдину в житті любов, провів із коханою людиною дні, ночі, місяці й роки, а потім втратив. Ця книга про те, як любов змінює людину, відкриває в ній нові й прекрасні властивості. І ще ця книга про те, що любов не минає зі смертю коханої людини, але треба мати особливий талант, аби не розлучатися з ним навіть після того, як він пішов з цього життя. І тоді історія втрати стає історією про вічну присутність, про дар вдячної пам’яті, який продовжує перебування тієї людини тут, на землі, поряд із нами». — Людмила Уліцька, письменниця
«Восени 2020 року журналістка й правозахисниця Віра Тихонова втратила чоловіка Михайла — професійного фотографа, більд-редактора, викладача. Його смерть була раптовою, і щоб витягнути себе з ями відчаю, Віра почала публікувати в соцмережах нотатки, де згадувала найчутливіші, радісні та страшні моменти їхнього з Михайлом сімейного життя. Саме ці нотатки й лягли в основу книги „Якби не Ти, то й не Я“. Вихід цієї книги не випадковий: її випустило видавництво „Єсть сенс“, спеціалізоване на соціально значущій літературі. З одного боку, перед нами — пронзлива й дуже особиста історія. З іншого — в Росії досі немає доступної системи психологічної підтримки для тих, хто прямо зараз намагається пережити смерть мами, брата, дружини чи друга. І книга Віри Тихонової буквально кричить про те, що в такі моменти людина не повинна залишатися наодинці зі своїм горем». — Марія Смірнова, кореспондент «РБК Стиль»