У цьому виданні вперше друкується рукопис Федора Васильовича Челнокова (1866–1925) — спадкового промисловця та почесного громадянина Москви, створений ним в еміграції в 1919–1925 роках. Перша частина, «Балканські зошити», присвячена трагічним подіям 1919 року: наступ Червоної армії на Крим призводить до «кримської евакуації» — масштабного виходу мирних жителів, частин білої армії та союзників Антанти.
Разом із братом Михайлом Васильовичем Челноковим — колишнім московським міським головою та одним із лідерів кадетської партії — а також із великою групою відомих представників дворянства та буржуазії автор покидає Росію на британському кораблі й опиняється в Сербії, яка нещодавно відновила свою незалежність. У складі російської делегації брати Челнокови відвідують Боснію та Герцеговину. Проїхавши через Болгарію, розорену Першою світовою війною, Челноков повертається до Ялти — щоб невдовзі назавжди попрощатися з Батьківщиною; про це йдеться в другій частині рукопису — «Берлінських зошитах».