Еліксири сатани

Після того як Генріх Гейне прочитав роман Гофмана «Еліксири сатани», він писав: «Дияволу не написати нічого більш дияволічного». У романі, створеному в 1815–1816 роках, автор показує дійсність як стихію темних, надприродних сил. Повествування, яке ведеться від імені брата Медарда, ченця, дозволяє пройти монастирськими переходами й келіями, а потім — строкатим світом і пережити все, що довелося перенести ченцеві в житті страшного, що наводить жах, божевільного й смішного… Ця книга являє дивовижний за глибиною аналіз діяльності людського підсвідомого. Рідко публікуваний російською «Еліксир сатани» на поверхневий погляд можна було б віднести до жанру «страшного» роману: примхливо заплутаний сюжет, фантасмагорична гра обставин і неподоланних пристрастей, низка жахливих злочинів. Насправді ж хитромудра фантазія автора — лише інструмент для вивчення складного внутрішнього світу людської особистості, що перебуває у владі ірраціональних, таємничих сил, розірваної боротьбою низинних інстинктів і високих моральних начал.