У повітрі стоїть смолистий запах хвої, а довкола — липнева тайга. Я єгер, знаю ці місця напам’ять і виходжу на кабана. І раптом — постріл, спалах, провал у темряву. Я приходжу до тями й розумію: мені знову сімнадцять. І тепер мене звати Макс.
Я запертий у кволому тілі болісного хлопця, якого в окрузі обходять стороною. А на моїх руках — червоні татуювання звіролова.
Мені належить упіймати свого першого вихованця, вистояти та витягнути сім’ю. Привикнути до безумної реальності, де люди туляться за ненадійними стінами, тримаючись за життя, а в лісах нишпорять магічні істоти.
Я стану Звіроловом і пущу в хід усе, що знаю.
З моїм досвідом і «Звірячим Кодексом» це буде під силу. Бо ліс у всіх місцях говорить однією мовою — треба лише уміти його читати. А читати ліс я вмію краще за багатьох.