Кості Судьби впали, показавши одиниці, а це означає, що загін угруз у чергову історію, і віддуватися за всіх доведеться злодієві. Або герою? Або просто людині, яка опинилася не там і не в той час? Та ну, подумайте самі: як назвати того, хто опинився між слугами Хазяїна й Неназваного, заліз у гадюче кубло за ключем від стулок ельфійських могильників, перетнув Іселіну — прикордонне королівство — і дістався до лісів Заграби? А ще якимось дивом утік від клинка, стріл і багатьох інших «сюрпризів», що загрожують здоров’ю. Як ви його назвете? Правильно, принаймні дурнем і самогубцем, раз він упхнувся в бійку за Ріг Веселки.
І тепер, коли відступати вже пізно, тіні згущуються, оточують загін, і вже незрозуміло, де друг, а де ворог, де та непомітна межа між відповіддю й таємницею, між життям і смертю. Адже не всім відомо, що джанга з тінями не завжди веде правильним шляхом…