Арман Еммануель дю Плесси, 5-й герцог де Рішельє (1766?1822), у Росії отримав ім’я Еммануїл Осипович і був увічнений у бронзі як Дюк. Далекопраправнук знаменитого кардинала й онук маршала був змушений покинути батьківщину під час революційних потрясінь; добровольцем брав участь у кривавому штурмі турецької фортеці Ізмаїл, 24 роки вірно служив «вітчизні, яку прийняв» — Росії. На посаді генерал-губернатора він боровся з косністю, невіглаством і хабарництвом, щоб на місці занедбаного поселення виросло квітуче місто Одеса.
Повернувшись до розореної Франції, він як голова уряду вів виснажливі кабінетні бої за незалежність і добробут країни, але не перетворився на придворного й залишився «чужим серед своїх». Його безмежна здатність любити була змушена тулитися на краєчку мрії про власне особисте щастя. Російський імператор Олександр I назвав Дюка єдиним другом, який говорив йому правду, а англійський герцог Веллінгтон вважав, що «слово Рішельє варте трактату». Він з честю ніс родове ім’я й зайняв гідне місце в історії Франції, Росії та України.