Сідоні-Ґабріель Колетт (1873–1954) — класик французької літератури ХХ століття. Її твори читають і читають у всьому світі, романи перекладені всіма мовами світу. Створення Колетт дивовижно різноманітне — витончені новели-мікроісторії та психологічні романи, філософські щоденники й поетичні твори, п’єси, лібрето та сценарії… Але головне для письменниці — беззаперечний дар: блискучі сюжети й любов жінки.
У 30-ті роки вона продовжує працювати в стилі психологічної прози й пише дилогію «Дует» (1934) та «Гніздечко» (1939). У цих книгах — зовсім не пов’язаних тісно з її автобіографією — знову розглядаються складні завдання сімейних і любовних стосунків, інколи небезпечних, як це сталося в родині Мішеля та Аліси (роман «Дует»). Пізніше, після десяти років радісного сімейного життя, Мішель, знайшовши лист від коханця, спалахує невимовною ревністю. А Аліса продовжує відверто любити чоловіка; її зрада була випадковою — легко вона піддалася колись своїй жіночій слабкості. Але Мішель чітко розуміє: у його житті немає нічого, окрім любові до Аліси — саме ця любов штовхає його існування. І, оскільки він думає, що вона перестала любити його, він не може… більше того, він не може жити.
Відкрити спойлер
Письменниця зовсім не вперше аналізує почуття ревнощів у своїх творах. Вона добре знала його ще з тих часів, коли була дружиною Віллі, а потім і барона де Жувенеля — чоловіків, схильних до полігамії, позбавлених твердих моральних засад. Вона показує, яку розорювальну дію чинить це жахливе, пригнічувальне почуття. І якщо в романі «Друга» героїня його здолає, подолає ревнощі, то тут навпаки: ідеальна, порядна людина помирає через нього. Це роман — аж ніяк не на захист ревнощів.
У другій частині дилогії — у романі «Гніздечко» — овдовіла Аліса, шукаючи розради після загибелі чоловіка, повертається до сестер у їхній дім, де вони разом прожили дитинство й юність. У всіх чотирьох сестер особисте життя склалося не дуже вдало. У кожної — свої проблеми. Їм нелегко в цьому незручному, холодному й недружньому світі. Їх зігріває лише любов одне до одного, теплота «гніздечка». Тільки любов, взаєморозуміння й прив’язаність близьких людей можуть стати оригінальним «оазисом» — острівцем порятунку в жорстокій, бездушній реальності. Колетт правильно вловила це тяжіння до пошуку людяного анклаву, яке стане однією з провідних тенденцій літератури ХХ століття.