Друг мій, Шерлок

Якщо ви читаєте ці рядки… що я кажу! Звісно, ви їх читаєте, інакше як вони з’явилися б із небуття? Отже, принаймні, ні мене, ні мого друга Шерлока Холмса — принаймні протягом півстоліття — немає на цій планеті. У цьому небагато такого гіркого й безутішного: найімовірніше, з’явилися й нові сищики, і нові методи розшуку. А рід лікарів, без сумніву, легко обійшовся без доктора Ватсона, тим більше що він не так вже й багато залікував болячок за своє життя. Якби продовжені мною життя скласти в одне, то відвойована в смерті дистанція склала б сто — двісті помірного існування на вівсянці з беконом для певної узагальненої людської істоти.