Дощ у чужому місті

Інженер Чижегов часто приїздить у відрядження до невеликого міста. Тут він зустрів жінку, яка відповіла на його почуття. Чижегов постає перед нелегким вибором — адже в Ленінграді живе його родина…

Вечорами внизу, де сиділа чергова, збиралися відряджені, або гості, як їх тут називали. Там урчав кип’ятильник, за довгим столом стукали в доміно, ганяли чаї та теревенили. Що ще було робити відрядженим людям осінніми вечорами в такому містечку, як Ликово?..
Кіра заходила в чергування Ганни Денисівни. Подругами вони були. Спочатку Чижегов нічого особливого в ній не помітив. Якби йому сказали, що незабаром він страждатиме й мучитиметься через цю жінку, він би розсміявся — така вона була непомітна. І якби йому так сказали, то, напевно, нічого й не було б. Бо Чижегов давно перестав помишляти про щось подібне, його ґрунтовна й серйозна натура з роками цілком пристосувалася до роботи й домашнього устрою. І сам він звик, що жінки, з якими в нього траплялися короткі відряджувальні романи, дивилися на нього як на сімейну людину, і жодних планів їм і в голову не спадало…