Дорога до себе

«Трудно бути старшим сином — з’являються брати, яких ти не хотів, псують тобі життя, і навіть коли виростаєш, від них ніякого спокою!» Саме так міркував Миколай Миронов, обурений вчинками батька, а вони ставали дедалі дивнішими — йому навіщоїсь подарували старий сільський будинок, що належав ще якимось предкам. А тут іще проблеми з бізнесом.

От і довелося Миколаю волею-неволею їхати туди, де б його ніхто не знайшов — у ту саму село! І там усе обурює — якісь жахливі дороги з калюжами, в яких можна втопити Титанік, балакучі й нав’язливі сусіди, місцевий ринок, явно охоплений масовим божевіллям, далекі родичі, яких йому сто років не треба! І серед усього цього — він сам. Що йому тут робити?

Може, знайти щось важливе? Те, що чомусь він не знайшов раніше — самого себе, свою справжню дорогу, на якій і старий будинок набуває зовсім іншого значення, врятований пес стає своїм, а ненависний середній брат виявляється рідним.