«Ще один постріл із неба мало не застав Лару зненацька. Вона ледь встигла відкотитися вбік від фіолетової блискавки. Щоправда, при цьому сильно вдарилася об камінь і глухо вилаялася крізь зуби. Хто й звідки стріляє, хабур їх у стерні валяй?! Що це за планета така дивна?! Прокляті блискавки били з різної висоти і з різних точок, де на перший погляд нічого не було — просто повітря. Та й алгоритм стрільби незрозумілий, як і часові інтервали між залпами. Дівчина сховалася за скельним виступом і відчайдушно покрутила головою. Надії вижити в неї майже не лишилося. Мало того, що на неї полюють небагато переслідувачів із рейдера, так ще й ці невидимки — хвіст Проклятого їм у горло аж до самого кореня!..»