Як страшно з мирного й звичного світу перенестись у інший — жорстокий, безжальний і хижий. Він нікого не щадить, і зовсім незрозуміло, як поводитися, щоб не тільки вижити, а й вибратися з страшної пастки. На що погоджуватися, а від чого тікати без оглядки? Кому вірити, а від кого чекати ніж у спину — у прямому сенсі цього слова? Як повірити, що навіть у пеклі можна зустріти кохання? Чи захоче той, хто зараз здається втіленням Зла, допомогти повернутися, щоб ніхто більше не порушував його спокійного страшного спокою? У будь-якому разі, ніщо так не заспокоює і не допомагає адаптуватися, як звична ще з минулого життя робота. Але постояльці гинуть один за одним, уночі примари не дають виспатися, а про те, ким був і ким став безпосередній начальник, краще взагалі не думати. Та шанс вижити лишається завжди… Потрібно лише не втрачати оптимізму й почуття гумору… навіть чорного…