Я дістала його з труни, а він мене – до печінок!
А я ж усього лиш готувалася до заліку з некромантії, але… Ніколи не знаєш, що відкопаєш. Або кого. Якщо ритися не в бібліотеці, а на кладовищі.
От тільки що мені тепер робити, якщо відкрила домовину, а там не зразковий мерцвець, а живий триндець: їдкий зверхній аристократ, який і не збирався помирати. А дратувати — ще й як! Цього типу так і хочеться закопати назад! Або відправити до лікарів. Ну хоча б здати як речовий доказ законникам.
Але в знайденого інші плани. На життя, на помсту, на… мене?! Гей, я не згодна! Що значить ми відповідаємо за тих, кого дістали…